Та ось нарешті мужні вікінги з данської туристичної фірми «Viewpoint Travel» здолали-таки останній бастіон європейської бюрократії. І з їхньої ж легкої руки ми вирушили на батьківщину саг і казок.
Королівство рівних дзеркал і прямих думок
І справді, кривими в Даніїможна назвати хіба берегову лінію півострова Ютландія та кількох островів, на яких розташувалося королівство. В усьому іншому країна пряма, як меч вікінга.
Населяють її високі красиві люди, що полюбляють спорт, пиво та спокій (від перестановки доданків сума не змінюється). Відтак у Данії все на диво тихо і спокійно. Тут не існує заторів: бензин дорогий, тож місцеві воліють пересуватися на велосипедах. Розмічені велодоріжки спостерігаються усюди, включно із сільською місцевістю, стоянки є біля кожної крамнички, станції метро та установи. І хоча кожен п’ятий данець (а загалом їх 5,3 мільйона) мешкає у столиці, місця під сонцем вистачає усім. І це при тому, що північне сонечко визирає із-за хмар не так уже й часто…
Нащадки варягів поведені на екології, вони активно економлять природні ресурси. Це й зрозуміло: їх (ресурсів) у них (данців) небагато. Навіть у центрах великих міст можна побачити вітряки, що виробляють екологічно чисті кіловольти. Мешканці збирають дощову воду для господарства, прибирають із домівок ванни й встановлюють душові кабіни. А ще країна пишається дивовижною чистотою. Бо всупереч давньому гаслу ледачих двірників, місцеві керівники переконані: чисто не там, де не смітять, а там, де прибирають.
Якщо Данія — королівство, то у неї є королева. її називать просто — Маргрете II, хоча повне ім’я бринить епічністю скандинавських саг: Маргрете-Олександра-Торхільдир-Інгрид Ольденбург. Самодержиця належить до найдавнішої європейської династії Глюксбургів. Усе, що пов’язано з монаршою родиною, для пересічних данців — святе. Тому в періодиці можна зустріти лише схвальні відгуки про вінценосців. Жодної пікантної історії, жодного скандалу. А коли якесь видання раптом надумало б щось таке надрукувати, то назавтра втратило б читачів. Отака всенародна цензура…
І поганий той вікінг, який за будь-яким застіллям не підійме першого келиха за королеву… Мають данці й свій національний тост на кшталт нашого «Будьмо!». Звучить отак: «Сколь!» І промовляється дуже голосно. Цокатися не прийнято (подібний жест викликає надзвичайне здивування) — келихи з пивом просто підносять угору.
Тиха гавань
Узагалі-то не «тиха», а «торгова». Саме так перекладається кумедне слово «Копенгаген». Перша згадка про місто датується аж 1043 роком. Як і всі солідні європейські міста, данська столиця володіє штатним набором достопам’ятностей. Пішохідна вулиця з тисячами бутиків, велика стара ратуша, чудові музеї (до речі, найбільший — Національний музей мистецтв — абсолютно безкоштовний)…
Але є тут і неординарні «родзинки». Насамперед — Русалоньки. Виявляється, їх аж три. Та, яку знають усі, сидить із сумовитим обличчям на камінчику в гавані, зносячи збиткування вандалів: обливання фарбою, обрізання бронзового хвоста тощо (торік її навіть вбрали у паранджу). Друга Русалонька красується на суходолі, поблизу «злачних місць». її дуже полюбляють чоловіки за могутні форми, виконані грайливим скульптором з усіма анатомічними нюансами. Якби не хвіст, її можна було б сплутати із валькірією. А от на кого схожа третя підводна істота, кожен вирішує сам собі. Вона наочно демонструє, куди можуть завести людство генетичні експерименти…
На щастя, майже всі видатні споруди Копенгагена зобов’язані появою на світ не генетикам, а монархам. Палацового комплексу Амалієнборг не оминає жоден турист. Тут мешкає королівська родина, а охороняють її невисокі гвардійці у височезних шапках. Підбирати вартових стає дедалі важче, бо нащадки вікінгів нестримно ростуть, відтак не вміщаються у малесеньких караульних будочках. От і розшукують «олов’яних солдатиків» по всій Данії. Якщо так піде й далі, доведеться встановлювати над історичними будками прозорі ковпаки на кшталт оранжерей…
Палац Христіанборг на острові Слотсхолмен уже майже 800 років є політичним центром Данії. А поруч — руїни замку єпископа Абсалона (1167). Літописи свідчать, що непересічний ієрарх дуже прислужився перетворенню Копенгагена на повноцінне місто.
Славнозвісна Біржа побудована на початку XVII століття. Для неї довелося відвойовувати місце у моря. Власне, біржею вона так і не стала: з невідомих міркувань у ній облаштували середньовічний «супермаркет», де дрібні торговці виставляли на продаж заморські й місцеві товари. А головна окраса споруди — кручений-перекручений шпиль.
Копенгаген — побратим Амстердама, Петербурга та Венеції. Як і вони, місто зібране в авоську численних каналів — результат споконвічної боротьби з морем за життєвий простір. Найдавніший канал розділяє дві вулиці — Сонячну та Пристойну. На Пристойній мешкали допропорядні бюргери та купці, які обнизали її крамничками, складами та солідними прибутковими будинками. Натомість Сонячна — то осідок богеми, що веселою юрбою наповнювала готелі, шинки й ресторани. Минули століття, та все лишилося на своїх місцях. Каналом курсують прогулянкові катери, на яких дівчатка-гіди розповідають історію обох вулиць. Ця водна артерія впадає у морську затоку, облямовану довгими рядами яхт. Не псує картини і постмодерний оперний театр, що майже зливається із полотняним північним небом. А над обрієм гордо майорить червоно-білий стяг королівства…
Цікаво закрутилась у Копенгагені й історія. В самому центрі бовваніють кілька кам’яних слонів. На боці одного — величезна свастика. Але фашисти тут ні до чого. Виявляється, це колишній символ славного данського пива «Карлсберг»: років сто тому в Європі панувала мода на загадковий Схід. А ось перед сусіднім Музеєм визволення стоїть малесенький панцирник, який навпаки — причетний до німців безпосередньо. Таку техніку виставила Данія проти гітлерівських танків і літаків. Не здобувши перемоги на ратному полі, маленька країна взяла гору морально: під час Другої світової не загинув жоден данський єврей. Перед самою окупацією країни їх усіх поромом переправили до нейтральної Швеції.
Слава Богу, страшні часи минули, і тиха гавань чекає на всіх, хто потопає в житейському морі…
Продовження в наступному випуску.